Одного разу в телевізорі з'явився блідий як смерть міністр фінансів і заявив:
- Фінансова криза нас не торкнеться. Тому що. Я вам точно кажу.
Населення, яке знає толк в заявах офіційних осіб, виматюкалося неголосно і вирушило закуповувати сіль, сірники і цукор.
Наступного дня в телевізорі з'явився цілком збентежений міністр торгівлі і сказав:
- Запаси хліба і товарів першої необхідності дозволяють нам з гордістю стверджувати, що голод і товарний дефіцит нам не загрожує. Ось вам цифри.
- Ох! - Сказало населення і докупило ще борошна та круп.
Міністр сільського господарства для переконливості станцював на трибуні і сказав радісно:
- Небачений урожай! Надії на експорт! Відроджуємося! Засіки тріщать!
- Навіть так? - жахнулося населення і побігло конвертувати заощадження в іноземну валюту.
- Ціни на нерухомість впадуть! Кожному студенту за пентхаусу! У найближчому майбутньому! - не скривившись випалив міністр будівництва.
- Та що ж таке, а? - завило населення і побігло купувати гас, гасові лампи, дрова і вугілля.
- Сучасна армія на контрактній основі. Вже завтра. І гранати нової системи. У світі таких ще немає. - поважно сказав міністр оборони. - Ну а що нам? Грошей ж - тьма тьмуща. Резерви, запаси і взагалі профіцит.
- Мамо!... - пискнуло населення і початло копати землянки.
- Все о-фі-ген-но! Ви розумієте?! О-ФІ-ГЕН-НО! - внушав президент. - Ми вже сьогодні могли б побудувати комунізм. Єдине що нас зупиняє - нам всім стане нефіг шо робити. Тому можете спати
спокійно! Стабільніше не буває! Пенсіонери купують ікру відрами! Передбачаю якісний скачок, ривок і стрибок. А кількісно - взагалі біг! Семимильними кроками до достатку і процвітання. Кариби стають ближчими. І звідти ми грозитимемо світу. По сто тридцять центнерів троянд з
кожної клумби. Надої будемо взагалі скорочувати. Корови не можуть тягати вим'я. Населення обурене дешевизною. Південна Америка проситься до нашого складу на правах радгоспу. Ура!
- Та що ж ви там таке готуєте, звірі?! - закричало населення і про всяк випадок перевдяглося у все чисте.