Повернувся Вітюня з Парижу, з орденом.
Люся і питає: "Віть, а на вежу Ейфелеву лазив?"
- Лазив, Люся.
- Ну як там, Віть?
Вітя урочисто:
- Значить так, Люся, направо подивишся, - йо... твою мать!, - наліво, - мать твою йо...
- Люсь, ти що плачеш?
- Ой не можу, краса то яка-а-а!